ПАТРІОТИ!
Патріоти всі в країні, Від того краще не стає,
Лиш крики, бійки на вершині
Лиш піклування про себе.
Скубуться, владу не поділять.
Народ копійками беруть,
Надбавку пенсії підкинуть,
А ціни втричі підіймуть.
Це ‘’патріоти’’ так керують!
Законно мільйонерами стають.
Під себе і закони всі будують,
І бізнеси на родичів здають.
Що, в дусі ‘’патріотів’’- обкрадати?
Іти по головах своїх людей?
Собі зарплату аж заскалює, підняти,
А людям – щоб проіснувати.
Будують храми, наче про духовність дбають,
Самі не розуміють зміст того,
Але ж це модно, просто і логічно,
- надійно сядеш за кермо.
Чи ось таку ми Неньку ,друзі, будували?
Рабами стати на своїй землі?
Ніде ти правди не доб’єшся,
Не допоможуть і в суді.
Тому, що мільйонери все купили ,
Під себе все вони взяли,
А Україну-Неньку всю зганьбили,
На шматування ‘’вовкам ‘’ віддали.
І ще є наглість – обіцяти…
Дух ’’патріотів’’ піднімати,
Себе ‘’борцями‘’ називати,
За їхню ‘’правду‘’ постояти.
Такі ‘’борці’’ нам непотрібні.
Вони ж почути нас не здібні!
А ’’ патріотами’’ себе ще звуть,
Для того, щоб прикрити справжню суть!
Не ті тепер вже патріоти,
Не ті борці, що у книжках.
Це – ті ‘’борці’’, що ділять лиш банкноти,
За звичаєм, ще й щось кричать.
Нема ні лідера, ні патріота.
А ті, хто є – це все пусті слова,
А їхні обіцянки, то – гидота,
Вони не коштують й гроша.
До Тебе Боже, піднімаю очі!
До Тебе серцем лину я!
Бо Ти єдиний зможеш щось зробити!
В Твоїй долоні вся земля.
Земля Господня і весь Всесвіт,
Господні мешканці на ній!
Заклав Ти її на морях, утвердив!
На річках Ти її встановив!
Нехай зійдуть на Твою гору і стануть на місці святім!
Ті, в кого чисті є руки, та щирим є серце його!
Ті, хто прагнуть обличчя Твого!
Через таких борців, Ти зможеш все змінити!
Відбудувати , вже зруйновану стіну.
І справжню волю людям дарувати,
Із рабства бідності, гріха – підняти,
Зневірених, роздавлених дітей!
До Тебе Боже, піднімаю очі!
Прошу, молю – спасіння для людей!
Нехай відкриються духовні очі!
Нехай ввійде Цар слави до сердець!
Тетяна Ващишина,
місто Рівне
Комментарий автора: Не ті тепер вже патріоти,
Не ті борці, що у книжках.
Це – ті ‘’борці’’, що ділять лиш банкноти,
За звичаєм, ще й щось кричать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Из переписки с одной девушкой (пятидесятницей) 2007 - Сергей Дегтярь С Инной Цимбал я познакомился через интернет. Я искал девушку, которая меня будет понимать и которая захочет и сможет разделить со мной мою жизненную судьбу вместе в горе и счастье. Я уже не был пятидесятником и сочувствовал доктринам церкви Бога (7 Дня). Я в надежде завёл с ней интернет-переписку и часто звонил ей и мы общались. Но, она помогла мне понять, что я не смогу идти с ней в одной упряжке. Мы расстались. Мои и её взгляды и мой социальный статус противились нашим мечтам и чаяниям.
Она хотела меня спасти от гибели в ереси "законничества" и "субботничества", но, поняла, что говорить со мной бесполезно. А я думал, что действительно не безразлисчен ей. Какой я всё-таки глупый, наивный и доверчивый. Печальный опыт, но, я взял пользу опыта даже в этом. Мне всё равно - будет ли меня кто-то любить или нет. Я уже привык, что должен любить всех, независимо от их отношения ко мне. Она хотела спасти меня от заблуждений, а я хотел лишь только взаимопонимания и того, чтобы меня принимали просто таким какой я есть.
