До галатiв 6:7-8 UBIO
Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне.
Усе проходить... Все минає
Пройде і літо... І зима...
І осінь теж колись згорає...
І в літо перейде весна...
Час швидкоплинний. Лоб пустіє
І скроні вкриє сивина....
Так тіло день за днем старіє
У чому ж тут його вина?
Роки проходять за роками...
Тисячоліття десь біжать...
І дні ганяються за днями
Бажають вчора наздогнать...
Нічого вічного немає
Усе минає на землі
Душа у Небо відлітає
Летять дорослі і малі...
Що там, за хмарами, зустрінеш?
Чи вийде хтось тебе стрічать?
Коли назавжди вигляд зміниш
І Слова Божі зазвучать???
Колись настане ця хвилина
Душа повернеться на суд
Відкриється, що тут- ти глина
А там живе, лиш Божий люд!
А тобі місця Там немає!
І Царство Боже- не твоє!
І Там тебе ніхто не знає!
Не Боже ти приніс- своє!!!
Яке прийде розчарування!
Збагнеш- життя ти змарнував!
Лишитися, одне бажання!!!
А ти себе не готував...
Побачиш там своїх знайомих
І незнайомі будуть там
А ти- в здобутках невідомих
І без Христа! Без Слова! Сам...
У розпачі залишиш Небо!
Куди не хочеш- поведуть!
Земнії лаври буде стерто...
Насліддя- пекло! Ось вся суть...
Андрей Краснокутский,
Ротмистровка, Украина
Так будь же зеркалом у Бога
И освящаясь - отражай.
Иначе истины не трогай
Не разрушай, не искажай...
***********************
Лист бумаги на столе
Ручка полная чернил -
Это всё, что нужно мне
Да Господь чтоб посетил... e-mail автора:kravas@email.ua
Прочитано 964 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Баллада Атоса - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Мой взгляд, с Надеждой брошенный вдаль грядущего Будущего, ласкают и радуют призрачные очертания Нового мира, в котором живёт Истина, и нет места - злу, порочности и личному несовершенству…
Но, мой слух, уставший от стонов действительности, улавливает в текущем Настоящем, Невыразимую боль тела Человеческого, изъеденного неизлечимыми пороками и тяжкими язвами, соз-ДАННОГО по Образу и Подобию Божьему, но вследствие Недостаточной Духовности и Нравственности, вынужденно обрекающего себя на - Тоску, Страдания и Разложение…
…Того самого мира, в котором Дух - радостно ожидает Избавления и Чуда…
…но, и Того же мира, в котором тело - скорбно готовится к своему последнему Сну…
Когда уже невозможно что-то - исправить и исцелить, остаётся только – Соз-ДАТЬ это заново, учитывая опыт прежних неудач…
